Українська система охорони здоров’я входить у фазу глибокої кадрової кризи, яка вже найближчими роками може стати катастрофічною.
Про це під час конференції заявили медсестри й лікарі з Медичного Руху “Будь як Ми” та незалежних профспілок.
За їхніми словами, медсестринство — основа роботи лікарень — фактично залишається невидимим для державної політики: навантаження не нормоване, зарплати залишаються одними з найнижчих у системі, а кадровий дефіцит стрімко поглиблюється.
“Кадровий голод уже почався”
Голова Ради ГО “Медичний Рух “Будь Як Ми” Оксана Слободяна заявила, що прогнози щодо масштабного дефіциту медсестер, які раніше здавалися віддаленими, уже стали реальністю.
“Ще у 2023 році ми говорили, що з 2028-го почнуться великі проблеми з відтоком кадрів. Але це почалося навіть раніше і набрало катастрофічних масштабів.”
За її словами, проблема вже давно вийшла за межі великих міст.
“Раніше найбільша проблема була в Києві. Зараз кадровий голод на середній медичний персонал ми бачимо вже по всіх регіонах України.”
Слободяна наголосила, що медсестри масово залишають професію не через відсутність мотивації, а через виснаження і відсутність перспектив.
“Медсестри просто тихо йдуть. Вони вже не хочуть боротися, не хочуть відстоювати. Люди просто залишають халат і виходять з лікарні назавжди.”
Вона також заявила, що попри офіційні заяви МОЗ про “стратегію розвитку медсестринства до 2030 року”, реальних змін медики не бачать.
“Одна людина тягне роботу за трьох”
Секретар Ради ГО “Медичний Рух “Будь Як Ми” Руслана Мазуренок наголосила, що медсестринство залишається фундаментом системи охорони здоров’я, однак держава фактично не визнає цінність цієї роботи.
“Усі спеціалізовані маніпуляції, робота зі складним обладнанням, асистування при операціях і в реанімаціях — усе це щодня виконується медсестрами. Але юридично і фінансово ця робота майже не ідентифікується як окрема цінна послуга.”
За її словами, держава не встановлює навіть мінімальних норм щодо кількості медсестер у відділеннях.
“Про якість медичних послуг говорять постійно. Але ніхто не контролює, скільки саме медсестер має бути для забезпечення цієї якості.”
Мазуренок навела результати двох досліджень, проведених спільно з громадською організацією “Соціальний рух” та виданням Соцпортал. Одне з них — “ОДНА ЗА ТРЬОХ: ЯК ПРАЦЮЮТЬ УКРАЇНСЬКІ МЕДСЕСТРИ” — базувалося на 48 глибинних інтерв’ю у 17 областях України та було присвячене навантаженню на медсестер. Інше — “Борг перед медиками: що не так з системою “прифронтових доплат”” охопило 550 медичних працівників у прифронтових регіонах та досліджувало проблему доплат медикам.
За словами дослідників, результати показали системні проблеми:
- критичне перевантаження персоналу;
- непрозорі механізми нарахування зарплат;
- нестабільність прифронтових доплат;
- масове професійне виснаження.
Окремо Мазуренок звернула увагу на практику переведення медсестер на неповні ставки.
“Медсестру юридично переводять на 0,5 чи 0,75 ставки, але фактично вона виконує той самий обсяг роботи. Кількість пацієнтів, крапельниць, ін’єкцій і документації не зменшується.”
Вона підкреслила, що така “оптимізація” безпосередньо впливає на безпеку пацієнтів.
“Коли одна медсестра лишається на все відділення — це вже не про оптимізацію. Це ризик для життя пацієнтів.”
“Психіатрія тримається на виснажених людях”
Про критичну ситуацію у психіатричній службі говорила медсестра психіатрії Галина Степанюк.
За її словами, медсестри у психіатричних відділеннях працюють в умовах постійного емоційного виснаження, але отримують зарплати, які не дозволяють покривати навіть базові потреби.
“На руки я отримую приблизно 10 400 гривень. І це вже разом із нічними змінами та шкідливістю.”
Степанюк наголосила, що війна різко збільшила кількість пацієнтів із психічними розладами.
“У нас стало більше жінок, які втратили чоловіків або синів на війні. Багато пацієнтів мають психічні розлади вперше — саме через пережитий стрес.”
При цьому персоналу стає дедалі менше.
“Я працюю як одна постова медсестра на 50 пацієнтів. І це ненормально навіть фізично.”
Вона також розповіла про скорочення процедурних медсестер, через що додаткове навантаження перекладають на черговий персонал.
“Уся робота тепер на плечах чергової медсестри. Але це ніхто не враховує.”
За словами медикині, працівники психіатричних лікарень часто залишаються фактично незахищеними у випадках агресії з боку пацієнтів.
“Якщо пацієнт тебе вдарив — винною можуть зробити саме медсестру.”
“Бригада з однієї людини — це не реанімація”
Голова Незалежної профспілки працівників Білоцерківської станції екстреної медичної допомоги Віктор Євтушенко заявив про критичну ситуацію в системі “екстренки”.
За його словами, нинішня модель скорочення персоналу створює прямі ризики для життя пацієнтів.
“Сьогодні виїжджає один фельдшер і водій. Це називають оптимізацією. Але якщо така бригада потрапляє на реанімаційний випадок — шанси пацієнта вижити мінімальні.”
Він наголосив, що повноцінна реанімація потребує значно більшої кількості працівників.
“Практики кажуть: для якісної реанімації потрібно сім людей. Ніхто не просить сім. Але хоча б повноцінна бригада має бути.”
Євтушенко також різко висловився про рівень оплати праці медиків.
“Чому сьогодні людина на касі в супермаркеті заробляє вдвічі більше за медсестру? Це вже навіть соромно обговорювати.”
“Медицина перетворилася на систему послуг”
Хірург та ревізор Ради ГО “Медичний Рух “Будь Як Ми” Олексій Чуприна заявив, що медична реформа змінила саму філософію української медицини.
“Раніше ми лікували хворих. Тепер ми надаємо медичні послуги.”
За його словами, головним критерієм “якості” для системи дедалі частіше стає документація, а не результат лікування.
“Представники НСЗУ прямо говорять: нас не цікавить результат лікування. Нас цікавить правильне внесення даних в електронну систему.”
Чуприна також звернув увагу на проблему емоційного вигорання серед медиків.
Він послався на методичні рекомендації МОЗ щодо професійного вигорання і заявив, що більшість медпрацівників уже перебувають у стані фрустрації.
“Наступна стадія після фрустрації — апатія, а потім глибока депресія.”
Окремо лікар розкритикував фінансову політику держави щодо медиків.
“Медсестра сьогодні отримує близько 10 тисяч гривень на руки. Це не відповідає ні навантаженню, ні рівню відповідальності.”
“Без медсестер система не виживе”
Під час конференції медики неодноразово повторювали: кадрова криза вже перестала бути внутрішньою проблемою професії і стала загрозою для всієї системи охорони здоров’я.
Учасники вимагали:
- забезпечити цільове фінансування сестринської праці;
- закріпити на законодавчому рівні статус медсестри;
- встановити нормативи кількості медсестер у відділеннях;
- забезпечити прозорі механізми нарахування зарплат і доплат;
- припинити практику “оптимізації” через скорочення персоналу.
“Без медичних сестер не існує безпечної медицини. І це вже не професійна дискусія — це питання виживання системи охорони здоров’я,” — підсумували присутні.