«За кілька років в Україні може настати справжня кадрова катастрофа в медицині». Саме з таким попередженням виступили учасники круглого столу «Українська медицина: реалії, виклики та шляхи подолання кризи через соціальний діалог», приуроченого до Дня медичного працівника.
Представники незалежних профспілок, медсестри, лікарі та працівники екстреної медичної допомоги говорили не про святкові привітання, а про виснаження, кадровий голод, мізерні зарплати та необхідність реального соціального діалогу між медиками, роботодавцями й державою.
За словами голови ради ГО «Медичний рух “Будь як Ми”» Оксани Слободяни, за офіційними звітами про успішність реформ дедалі важче побачити людей, які щодня тримають на собі систему охорони здоров’я.
«Основний тягар лікувальної, фізичної та психологічної роботи лежить на плечах медиків. Але натомість вони залишаються із низькими зарплатами, без належного соціального захисту та без відчуття впевненості у завтрашньому дні», — сказала вона.
Молодь не хоче залишатися в державній медицині
Однією з головних тем круглого столу стала нестача кадрів. За словами Оксани Слободяної, проблема, про яку медична спільнота попереджала ще кілька років тому, вже стала реальністю.
Вона звернула увагу на різке скорочення кількості абітурієнтів у медичних коледжах та університетах, а також на небажання молодих спеціалістів працювати в державних лікарнях.
«Ми говорили ще у 2023 році, що кадрова криза настане у 2028-му. Але вона прийшла вже зараз. Якщо ситуація не зміниться, через кілька років катастрофічно бракуватиме працівників екстреної допомоги та вузьких спеціалістів», — наголосила вона.
Медсестри: «Ми відчуваємо себе непотрібними»
Голова незалежної профспілки, медична сестра-анестезистка Ольга Лисивець з міста Ніжина пригадала, що три роки тому створила незалежну профспілку після масових скорочень середнього та молодшого медичного персоналу. Таке знецінення своєї праці медики сприйняли дуже болісно.
«Коли тобі кажуть, що ти підлягаєш скороченню, виникає відчуття, ніби ти непотрібний після багатьох років служіння людям», — сказала Лисивець.
За її словами, тоді працівникам вдалося відстояти свої робочі місця, однак нині лікарні зіткнулися вже з протилежною проблемою — гострим кадровим дефіцитом.
«Ми щодня бачимо, що людей не вистачає. Відпустку або лікарняний узяти майже неможливо, бо просто немає ким замінити працівника», — розповіла вона.
Водночас вона наголосила, що створення незалежної профспілки допомогло змінити ставлення адміністрації до працівників, хоча цей процес був непростим.
«Якщо мовчати — це означає погоджуватися. Коли починаєш відкрито говорити про проблеми, адміністрація поступово починає реагувати», — зазначила медикиня.
Соціальний діалог має охоплювати всіх
Лікар-хірург, голова незалежної профспілки із Миргорода Олексій Чуприна переконаний, що соціальний діалог не можна будувати окремо для лікарів чи окремо для медичних сестер.
«Медсестри й молодші медичні працівники є такою ж важливою частиною лікувального процесу, як і лікарі. Розділяти ці категорії неправильно», — наголосив він.
Він також розкритикував державні плани щодо розвитку медсестринства. За його словами, від медичних сестер постійно вимагають більше знань, нових компетенцій і додаткового навчання, однак питання матеріальної мотивації фактично ігнорується.
«Справжня мотивація — це гідна зарплата. Одними словами вдячності кадрову проблему не вирішити», — сказав лікар.
Працівники «екстренки»: навантаження зростає, людей меншає
Про особливості роботи екстреної медичної допомоги під час війни говорила медик із Кременчука, голова первинної організації Вільної профспілки медичних працівників України Оксана Свинаренко.
За її словами, кількість викликів і відповідальність працівників постійно збільшуються, тоді як кадровий дефіцит лише поглиблюється.
Особливу стурбованість викликає нова модель формування бригад, яка дозволяє працювати одному парамедику та одному медичному техніку.
«Під час війни безпека медичних працівників має бути пріоритетом. Ми працюємо на критичних викликах, нерідко стикаємося з агресією, а значна частина працівників екстреної допомоги — жінки», — зазначила вона.
Ще одна проблема — оплата праці. За словами Свинаренко, анонсоване урядом підвищення зарплат до 35 тис. грн фактично торкнулося лише лікарів, тоді як парамедики та середній медичний персонал залишилися із зарплатами, які не відповідають навантаженню.
Також вона наголосила на необхідності забезпечити всі бригади екстреної допомоги бронежилетами та шоломами, а Верховну Раду закликала ухвалити законопроєкт про кримінальну відповідальність за напади на медичних працівників.
Про безпеку медиків також згадала медсестра Антоніна Шацило, вказавши, що наразі київські медики регулярно працюють під масованими обстрілами.
«Проводячи паралелі із роботою медичних працівників на фронтових територіях, під звуки вибухів, у стані стресу, відповідаючи за людські життя, стає логічним запитання до уряду, до КМДА, до МОЗу чи не на часі вже посилювати підтримку київських медичних працівників додатковими фінансовими ресурсами. Саме тих, хто не в змозі покинути робоче місце», — зазначила вона.
«Без людей системи не буде»
Під час дискусії медики неодноразово наголошували: реформи можуть бути успішними лише тоді, коли в центрі уваги стоятимуть працівники системи охорони здоров’я.
Учасники круглого столу говорили про необхідність укладення галузевої угоди, посилення ролі незалежних профспілок, підвищення зарплат, гарантій безпеки та реального соціального діалогу між державою, роботодавцями й медичними працівниками.
Оксана Слободяна також пояснила, чому активісти «Медичного руху “Будь як Ми”» ініціювали петицію про звільнення міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка.
За її словами, учасники руху усвідомлюють, що далеко не всі проблеми системи охорони здоров’я залежать особисто від міністра. Водночас саме Міністерство, на її думку, має забезпечувати зрозумілі правила роботи галузі, прогнозованість реформ та ухвалення необхідних нормативних документів.
«Медики повинні розуміти, що буде завтра, через пів року, на що вони можуть розраховувати. Але цього немає. Не вирішуються питання навантаження медичних сестер, порядку впровадження пакетів НСЗУ, умов роботи медиків. Саме тому першим кроком після численних спроб діалогу ми вважаємо зміну міністра», — заявила Слободяна.
Водночас вона наголосила, що кадрова криза та проблеми медичної галузі є наслідком не лише державної політики, а й пасивності самої професійної спільноти.
За словами голови ГО «Медичний рух “Будь як Ми”», в Україні бракує незалежних медичних організацій, готових відкрито захищати права працівників галузі.
«Ми вже п’ять років намагаємося об’єднати різні медичні спільноти, але щоразу стикаємося з небажанням відкрито говорити про проблеми. Часто люди спочатку погоджуються підтримати ініціативи, а потім відмовляються. Складається враження, що цьому заважають фінансові інтереси або залежність від влади», — сказала вона.
На її переконання, сьогодні саме незалежні об’єднання медиків мають брати на себе роль представників професійної спільноти, говорити про проблеми лікарень, вимагати змін і вести діалог із владою.
Оксана Слободяна закликала медичні організації активніше об’єднуватися для захисту професійних прав.
«Ми не плачемо — ми показуємо реальну ситуацію в кожній лікарні, кожній поліклініці та кожному ФАПі. Я закликаю інші медичні спільноти об’єднуватися і бути більш принциповими у відстоюванні прав медиків. Якщо цього не станеться, ми ризикуємо втратити державну медицину, яка має працювати в інтересах українців», — підсумувала Слободяна.