27 та 28 листопада у Львові Медичний Рух “Будь як Ми” провів конференцію, в якій взяли участь близько 60 медиків та представників пацієнтських організацій.
За словами голови ради Медруху Оксани Слободяни, вони були раді вітати учасників й учасниць з різних областей України та різної спеціалізації, яким вдалося обговорити проблеми галузі та поділитися досвідом боротьби за гідні умови праці та доступ до медичної допомоги.
“Сьогодні яскраво показано, що в усій Україні є великі проблеми в медичній галузі. Але їх можливо вирішити, вирішувати ще вчора. І це потрібно робити для того, щоб зберегти нашу медицину. Якщо медицина не буде захищена, не буде збережений кадровий ресурс, ніякі ремонти, ніякі нововведення, ніякі покращення не допоможуть. Фактично не буде державності без медицини, освіти та армії. Тому наголошую, що це не просто забаганки медиків. Це є крик про те, що потрібно боротися за галузь. Бо ми продовжуємо втрачати кадри, особливо медсестер. Мені здається, потрібно кардинально змінювати людей, які відповідають за медсестринство, які відповідають за їх розвиток, за навчання, за оплату праці. Це негайно потрібно робити, щоб зберегти тих людей які залишились в Україні і які є героями України”, — наголосила Оксана Слободяна.
Своєю чергою активістка Медруху Руслана Мазуренок, яка очолює незалежну профспілку у своїй лікарні на Хмельниччині, поділилась досвідом боротьби.
“Система зламається, якщо по ній бити законом. І це можливо зараз тільки за допомогою профспілок. Бо це єдиний механізм, який дійсно захищений закон який дозволяє щось робити”, — наголосила активістка.
За словами Руслани, у 2022 році в їхній лікарні змінився керівник, який не був зацікавлений в розвитку.
“Він казав, що навіть якщо в лікарні залишиться одне відділення, все одно він залишить керівником і буде отримувати зарплату. Це був період пригнічення працівників, тиску, масових порушень колективного договору”, — каже Руслана.
Також в лікарні ліквідували профспілку, тож трудовий колектив було позбавлено будь-якого захисту.
“Кілька активних працівників в нашій лікарні почали шукати шляхи вирішення. Ми знайшли доступ до колективного договору, вивчили його. Але нам потрібна була юридична підтримка. Ми почали шукати фахівців і знайшли Медичний Рух, який приїхав в наше невеличке містечко, допоміг розібратися і дав рекомендації. Одна з них — створити власну профспілку, яка легально буде відстоювати інтереси працівників. Це було спочатку страшно незрозуміло, але нам надали зразки документів, пояснили як діяти й ось у 2023-му році ми вже створили власну профспілку”, — зазначає Руслана.
За її словами, спершу медики боялися до неї вступати, але після того, як один з лікарів за підтримки профспілки й Медруху виграв суд, ситуація змінилась. Це дало можливість звільнити очільника лікарні, бо було доведено порушення ним прав працівників. Однак спершу міська рада відмовилась це робити.
“Ми подали позов до суду позов про визнання бездіяльності міської ради. Він триває вже майже рік. На другому засіданні розгляд справи призупинили до рішення Верховного суду у подібній справі. Але з липня засідання Верховного Суду постійно переносять і наша справа трошки зависла. Водночас діяльність нашого директора привернула увагу обласного Департаменту і міській раді дали вказівку попросити його написати заяву на звільнення”, — зазначає активістка.
Тепер, за її словами, прийшла нова директорка, яка справляє позитивне враження.
“Хоча з новою директоркою нам пощастило, але тепер ми знаємо, що навіть якщо завтра прийде хтось інший ми вже захищені. І хоча керівника змінили, суд має відбутися. Мені пропонували написати заяву про припинення справи, адже директора немає, немає чого далі судитися. Але я хочу, щоб ми довели справу до кінця, виграли, показали приклад, щоб профспілка — це не цукерки до свята, а реальний механізм захисту, щоб це стало прикладом для інших. Адже тільки так ми можемо щось змінити. Об’єднуйтесь. Ваша згуртованість — це ваша броня, це ваша зброя”, — наголосила Руслана.
Своєю чергою активіст Медруху та Альтернативної професійної спілки медичних працівників міста Миргорода Олексій Чуприна наголосив, що рівень оплати праці медиків в Україні є неприйнятним. Однак очільники МОЗ дистанціюються від цієї теми, наголошуючи на децентралізації та автономії медзакладів. Після медичної реформи ключовим органом, від якого залежить фінансування лікарень, і зокрема зарплат, є НСЗУ. За словами Олексія, при ній діє громадська рада, яка може мати деякий вплив на рішення. Однак медики проявили пасивність під час виборів членів цієї ради.
“Зауважте, відбуваються вибори до Ради громадського контролю при структурі, яка фінансує всю медичну галузь України. Але маючи близько 300 000 медичних працівників, у нас у виборах приймають участь максимум 11 000. Це говорить про те, що переважна більшість медичних працівників, можливо, не знали, що проводяться ці вибори. А, можливо, просто поставилися до цього як до непотрібної витрати часу. І це мене дуже засмучує. Бо один з моментів складових для адекватного формування діалогу з владними структурами — це якраз є громадська активність”, — наголошує Олексій.
Він також підкреслює, що нинішній рівень зарплат, встановлений у 2021 році, “принижує гідність медичних працівників”.
“Медична галузь недофінансована з 1991 року. І тому, на мою думку, було б дуже непогано спочатку віддати медикам те, що держава заборгувала. А потім можна далі продовжувати розвивати стосунки між владою і медиками, і розширювати, і продовжувати медичну реформу”, — наголошує лікар.
Також на конференції виступила представниця пацієнтської організації з Києва Олена Полєва. Вона разом з мешканцями Святошинського району столиці виступає проти закриття філії медзакладу. Вона розповіла про проблеми, з якими стикаються пацієнти та медики після реорганізації медзакладів у столиці.
Активістка розповіла, що громада не була поінформована про реальні наслідки об’єднання лікарні №5 із сьомою надкластерною лікарнею та дерматологічним диспансером.
“Фактично відбулось передання майна без згоди медичного колективу. Це не реформа — це рейдерство”, — підкреслила Польова.
За її словами, після об’єднання лабораторію на другому поверсі закрили, частину медиків звільнили, а приміщення зайняли адміністративні відділи, які тепер знаходяться за 6 км від основної лікарні. Пацієнтам натомість пропонують платні послуги та “благодійні внески”. Загалом, за її словами, в багатьох випадках пацієнтів фактично змушують користуватися платними послугами. Записатися на безкоштовний прийом майже неможливо:
“Коли телефонуєте записатися до лікаря, спочатку вам пропонують платний прийом, бо безкоштовно — тільки за місяць”, — розповіла Олена.
Активістка також описала ситуацію зі спецфондом лікарні:
“Пацієнт повинен платити за все, а лікарі — працювати як раби, щоб збільшувати надходження до фонду. Керівник фактично сприймає цей фонд як свою власність”.
Польова підкреслила, що громада звернулася до нової очільниці Департаменту охорони здоров’я Києва й очікує особистої зустрічі, бо людей цікавить, хто несе відповідальність за теперішній стан медицини в район.
Також на конференції виступила медсестра паліативного відділення Ольга Іванчина, яка наголосила, що це є новим напрямком допомоги, але дуже затребуваним.
“Туди треба вкладати сили, потрібно більше лікарів, медичних сестер, молодших медичних сестер. Молодші медичні сестрички — це ті люди, на яких, напевне, тримається весь напрямок. Ці дівчата працюють цілодобово, мають по 50 пацієнтів лежачих, яких потрібно переодіти, помити нагодувати. Вони помагають медсестрам у всьому, а в них заробітна плата мізерна”, — підкреслює Ольга.
За її словами, наразі при наданні допомоги вони обмежені національним переліком медикаментів, не всі з яких є ефективними.
“Тому потрібно звертатися з такими пропозиціями, щоб допомогти тим пацієнтам паліативна допомога — це в більшості знеболення і полегшення тих останніх днів людини, щоб просто підтримати їх і помогти, як би це не звучало, легко померти”, —зазначила медсестра.
Своєю чергою Тетяна Гнатів нагадала про проблеми освітніх медсестер. За її словами, медсестри в садочках й школах отримують мінімальну зарплату. Попри те, що вони мають відповідну освіту та несуть велику відповідальність за життя та здоров’я дітей. Вони не мають права на зарплату на рівні 13500 грн, як інші медсестри, оскільки підпорядковуються Міністерству освіти й науки.
“Минулого року на форумі медсестринства особисто ставила запитання пану Ляшку: “Що робити з медсестрами освіти? Чому ви їх ніде не включаєте в якісь доплати, реформування і так далі?” Бо ми теж працюємо. Наприклад, в середньому в нас школи мають по 700 дітей і 200-300 дітей в садочках. Крім того, медсестра виконує купу роботи паперової та санітарної. Але нас не чують і не бачать. Дуже прикро, бо ми віддаємо всіх себе дітям, дбаємо про їхнє здоров’я і безпеку, бо супроводжуємо в укриття“, — каже медсестра.
Учасники конференції підкреслили, що на основі отриманої інформації створено резолюцію, яку медики надішлють представникам влади.