Медичний Рух “Будь як Ніна” за підтримки німецької гуманітарної організації “Medico International” допоміг соціальній працівниці Тетяні Харчіковій з міста Торецьк Донецької області.
Вона разом зі сім’єю виїхала з населеного пункту, який постійно обстрілюють російські окупанти, та наразі проживає у Львівській області.
Наше містечко якраз на лінії вогню. Воно вважалось зоною АТО. Від нас недалеко Горлівка, з іншої сторони – Бахмут, який зараз обстрілюють. У нас вже були обстріли за ці 8 років, а з приходом окупантів вже все ближче і ближче почалось. Позахоплювали села – Нью-Йорк, по новинам про нього часто передавали, Шуми, Южноє, Майорськ. Ми терпіли, я працювала соціальним працівником. На дільниці бабусі, дідусі, люди з інвалідністю. А потім серед білого дня почали обстрілювати, людей вбивати, – розповідає Тетяна.
За її словами, було страшно спати в квартирі. Газ і воду відключили 8-9 місяців тому. За водою доводилось ходити до колодязів
Довелось виїжджати. Але не хотілося, бо робота була. Зараз з роботою дуже важко, ніде ніхто не бере. Але буквально за чотири дні до від’їзду, коли я була на роботі з людьми і поїхала для них робити закупи, був обстріл ринку. Загинули троє моїх знайомих, не дожили до 40 років. Ми зі співробітницею де могли ховалися – і під прилавками, і в аптеку забігали, – каже Тетяна.
Зрештою жінка взяла на роботі відпустку за свій рахунок і виїхала з сестрою і дочкою.
Я постаралась всіх бабусь і дідусів вивезти до родичів. Щоб їх не залишили. Все ж 9 років вони зі мною, ми як одне ціле. Але вдалось мені майже всіх порозвозить, щоб родичі позабирали. І вирішили, що з жовтня ми виїжджаємо. Нас троє, і двоє кота, куди ж ти їх кинеш. Намагалась в інтеренеті писати. Люди відгукувались, але пропонували будинки на окраїнах. І казали, що жінкам там буде небезпечно і страшно, – розповідає Тетяна.
За її словами, також часто відмовляли через тварин. Або ж просили оплату. Грошей у сім’ї майже не було. Зрештою вона виклала в Фейсбуці пост, де написала, що у місті йде примусова евакуація, вже майже всі під’їзди пусті. Очевидно, що треба їхати. Але нікуди. Щодо поселення у підсумку виявляється, що є багато обмежень – з маленькими дітьми не беруть, зі старими не беруть, з тваринами не беруть.
І мені написала Оксана (Слободяна, голова Руху “Будь як Ніна”, – ред.), що не засмучуйтесь, давайте зідзвонимось. Я кажу добре, давайте. І буквально через годину вона подзвонила, і сказала, що організація, з якою вони співпрацюють, дозволила нам допомогти. Я перепитала чи не буде такого, що ми приїдемо, сьогодні нам допоможуть, а завтра ми на вулиці опинимось. Вона сказала, що вони серйозна організація і за це можна не переживати. Потім вже остраху не було, коли більше поговорили. Я довірилась і все, – розповіла соцпрацівниця.
Після евакуації Оксана зустріла Тетяну та її сім’ю у Львові. Наразі Тетяна проживає з сестрою, дочкою та її нареченим у Вінниках.
Проблема лише – що з роботами нереально. Мені 43 роки, а скрізь кажуть, що молодик колектив до 30 років. Але ми сподівались, що навесні додому поїдемо, але поки новини нехороші, такі обстріли кожен день. Але девочки молодці, Юля (Ліпич, менеджерка Руху з гуманітарних питань, – ред. ), Оксана. Дякую, що Бог їх послав, коли ми були у відчаї, – каже Тетяна.
Гуманітарна підтримка від Руху “Будь як Нін” можлива завдяки допомозі від Medico International. Раніше Рух зміг оплатити складну операцію для медсестри Ірини Черкасової з Лисичанська. А ряд сімей медиків, які тікали від російської окупації, отримали гуманітарну допомогу та тимчасовий прихисток. Наразі вдалось поселити і оплатити утримання для 5 сімей переселенців у Києві та 10 сімей у Львові.