Неправомірні звільнення, затримка чи урізання зарплатні є, на жаль, типовими для української медичної системи.
Однак в той же час наше законодавство дає достатньо інструментів для протидії. Прості алгоритми дій наводять юристи з громадської організації Соціальний рух.
Дії у разі порушення трудових прав
Роботодавець несе відповідальність за незаконне звільнення чи невиплату заробітної плати. Для того, щоб довести свою правоту, треба зробити наступне:
1. Отримайте всю необхідну інформацію про ваше становище.
Позбавляючи вас зарплати повністю або частково, роботодавець може вважати, що ви:
а) знаходитесь у відпустці без збереження заробітної плати (ст. 84 КЗпП);
б) виведені в простій (ст. 34 КЗпП);
в) відсторонені від роботи (ст. 46 КЗпП) або
г) перебуваєте у стані призупинення дії трудового договору (ст. 13 Закону № 2136).
Проте усі ці обставини мають бути підтверджені наказом (розпорядженням) роботодавця. Якщо мова йде про простій або призупинення дії трудового договору, то неможливість виконання робіт має бути підтверджена доказами (актом, службовою запискою тощо). У разі відсутності у працівника можливості виконувати обов’язки у зв’язку з виникненням небезпечної виробничої ситуації для життя або здоров’я, він може вимагати оплати вимушеного простою у розмірі середнього заробітку відповідно до норм ст. 113 КЗпП та ст. 6 Закону України «Про охорону праці».
Якщо ваше правове становище невизначене (роботодавець не викликає вас на роботу і не виплачує зарплату), то рекомендуємо прибути на робоче місце, письмово поінформувати роботодавця про можливість працювати й вимагати забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи згідно ст. 21 КЗпП. Це дозволить у подальшому вимагати оплати вимушеного простою згідно статей 34, 113 КЗпП (бажано при цьому скласти акт про простій, пред’явивши його роботодавцю).
Попросіть видати вам довідку про заробітну плату. Її видача передбачена статтею 49 КЗпП. За надання такої довідки з порушенням встановлених строків або з недостовірними даними передбачено штраф згідно ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Бажано просити довідку за тривалий період, наприклад, за останні 6 місяців. Також пам’ятайте, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про відомості, визначені ст. 110 КЗпП. Також ви можете поцікавитися, як було табельовано певний період.
2. Зверніться з вимогою до роботодавця про виплату заробітної плати.
У заяві з вимогою виплатити заробітну плату ви повинні описати, у чому полягало порушення права на оплату праці, вказати, за який період та в якій сумі заборговано кошти, а також попросити поінформувати вас про вжиті заходи. Зразок такої заяви за посиланням. У ваших інтересах – мати докази відправки такої вимоги до роботодавця, тому краще зареєструвати такий документ у відділі кадрів або відправити листом на пошту за офіційним місцезнаходженням роботодавця.
3. Зверніться за захистом прав до компетентних органів.
Звернення до територіальних органів Держпраці можна надіслати електронною поштою, сфотографувавши роздруковану заяву з вашим власноручним підписом (зразок за посиланням). За порушення, пов’язані з оплатою праці, посадовців роботодавця можуть притягнути до відповідальності органи Держпраці (ст. 41 КУпАП) та Нацполіції (ст. 172 ККУ). Покарання призначає суд. При цьому роботодавця як юридичну особу можуть оштрафувати органи Держпраці на підставі ст. 265 КЗпП.
Ви маєте право звертатися до інших органів, які можуть вплинути на вашого роботодавця (вищестоящі органи управління, місцеві адміністрації тощо), на підставі Закону про звернення громадян й паралельно звернутися на одну з гарячих ліній (наприклад, за номером 1545). Також ви маєте право звернутися з метою захисту трудових прав до комісії з розгляду трудових спорів або до суду для захисту свого права у наказному чи позовному провадженнях.
При поданні позову про стягнення заборгованої заробітної плати вам не потрібно буде сплачувати судовий збір.
Також працівники мають право заявити у позові вимогу про відшкодування нанесеної моральної шкоди (ст. 237-1 КЗпП).
Приклади заяв про стягнення зарплатні
Приклади заяв про витребування документів, необхідних для оскарження незаконного звільнення
Приклад заяви про виплату невикористаної відпустки після звільнення
У випадку урізання зарплат
Власник може змінити істотні умови праці з власної ініціативи у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, попередивши працівника за два місяці. Такі норми передбачені у ч. 3 ст. 32 КЗпП. У період дії воєнного стану зазначені норми щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються (ч. 2 ст. 3 Закону № 2136). Після видання наказу про зміни в організації виробництва і праці роботодавець має видати наказ про зміну істотних умов праці, ознайомивши під підпис працівника, якого стосується відповідний наказ.
Додатковим захистом користуються члени профкомів: зміна умов трудового договору та оплати праці працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є (ч. 2 ст. 252 КЗпП).
Украй поширеним стало запровадження неповного робочого часу з ініціативи роботодавця, що призводить також і до зменшення оплати праці. У такому випадку профспілковий комітет на підприємстві може вимагати від роботодавця узгодження таких змін, адже стаття 247 КЗпП передбачає право профкому брати участь у вирішенні питань робочого часу і оплати праці.
Зміна істотних умов трудового договору з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов’язку поновити працівникові попередні умови праці, зауважив Верховний Суд України.