Медсестри, які працюють у школах, опинилися поза увагою державних реформ і фактично «випали» з системи охорони здоров’я та освіти. Про це в інтерв’ю телеканалу “Перший Західний” розповіла Тетяна Гнатів — медична сестра Шептицького ліцею імені Тараса Городецького, фельдшерка, інструкторка з першої допомоги Товариства Червоного Хреста та активістка Медичного Руху “Будь як Ми”.
За її словами, після реформи 2018 року медсестер освіти передали з первинної ланки медицини у підпорядкування відділів освіти, однак законодавчо їхній статус так і не був чітко визначений.
Міністерство охорони здоров’я каже — ви в Міністерстві освіти. Міністерство освіти відповідає — це не до нас. Одна медсестра в коментарях дуже влучно сказала: ми — як морські свинки, ні до моря, ні до свинок, — розповідає Тетяна Гнатів.
Зарплата нижча, ніж у продавців
Наразі посадовий оклад медсестри в закладі освіти становить близько 11 тисяч гривень, із можливими надбавками — за вислугу років або пройдені курси. Водночас, як наголошує медсестра, цього недостатньо, аби втримати фахівців у професії.
Вигідніше піти працювати продавцем в АТБ, ніж іти в школу за фахом. А в школі — до двох тисяч дітей плюс працівники, постійна паперова робота і кабінет, у який безперервно заходять з ранку до вечора, — каже вона.
Через низькі зарплати у школах переважно залишаються медсестри пенсійного віку, тоді як молоді фахівці обирають лікарні або зовсім інші сфери.
Обмежені повноваження і велика відповідальність
Медичні сестри в школах мають обмежені повноваження: вони можуть надавати лише невідкладну допомогу — зупинити кровотечу, виміряти тиск чи температуру, надати першу допомогу при травмах і скерувати дитину до лікаря.
Ми не маємо права видавати ліки, бо медичний кабінет у школі — це не лікувальний заклад. Але відповідальність за здоров’я дітей — величезна, — пояснює Гнатів.
Водночас значну частину роботи становить профілактика: лекції про здорове харчування, статеве виховання, психологічну допомогу, шкідливість вейпів і снюсів, а також першу домедичну допомогу. На переконання медсестри, ключовим у роботі є довіра дітей.
Коли медсестра любить свою професію, діти це відчувають. Вони починають довіряти. І на певному етапі ми можемо попередити серйозні проблеми — депресивні стани, замкнутість, ризиковану поведінку, — каже вона.
У разі потреби медсестри взаємодіють із психологами, педагогами та навіть поліцією.
Спроби змінити систему
Проблему статусу та оплати праці медсестер освіти Тетяна Гнатів неодноразово порушувала на професійних заходах. Зокрема, на медсестринському форумі у Львові вона звернулася до міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка.
Медсестрам у лікарнях підняли зарплати до не менше ніж 13 500 гривень, а медсестер освіти взагалі ніде не згадують. У відповідь я почула: “Ви самі захотіли піти працювати в освіту”. Хоча мене ніхто не питав, — згадує вона.
Разом з активістами Медичного Руху “Будь як Ми” медсестри освіти вже кілька років поспіль їздять до Києва на конференції, виступають із доповідями та вимагають прирівняти їхні оклади до мінімальної зарплати, що дало б громадам законні підстави для доплат.
В окремих містах, за словами Гнатів, місцева влада пішла назустріч і запровадила 100% доплати до окладу, однак це радше виняток, ніж правило.