Міністерство охорони здоровʼя України розробило рекомендації щодо профілактики психоемоційного вигорання медиків.
Відповідно до наказу №923 від 04.06.2025, вводяться Методичні рекомендації щодо профілактики психоемоційного вигорання медичних працівників. В групі ризику, на думку МОЗ, перебувають фахівці інтенсивної терапії, екстреної допомоги, психіатричних служб, ті, хто працює з військовими, паліативними пацієнтами або в умовах хронічного перевантаження.
Медичний Рух “Будь як Ми” у дослідженні “ОДНА ЗА ТРЬОХ: ЯК ПРАЦЮЮТЬ УКРАЇНСЬКІ МЕДСЕСТРИ” наголошував, що саме через надвисоке навантаження і неадекватні умови праці медсестри регулярно стикаються з вигоранням та масово покидають професію. Тож сподіваємось, що ця ініціатива МОЗ є реакцією та способом пошуку системного вирішення проблеми.
Важливим моментом документа є рекомендації роботодавцям. Наприклад, там вказано, що вони мають організовувати трудову діяльності медпрацівників відповідно до Закону України «Про охорону праці» та забезпечувати багаторівневу профілактику
професійного вигоряння шляхом:
1) Організаційних змін:
- оптимізація графіків роботи та чергувань із обов’язковими перервами
на відновлення; - уникнення непропорційного навантаження на одну категорію
працівників; - ротація на емоційно виснажливих посадах (реанімація, паліативна
допомога, психіатрія); - своєчасне виявлення психосоціальних факторів ризику
(перевантаження, конфлікти, часті зміни графіків, неефективна комунікація) та вжиття управлінських заходів щодо їх усунення.
2) Створення підтримуючого середовища:
- забезпечення емоційно безпечної атмосфери, в якій працівники
можуть відкрито висловлювати труднощі без страху осуду чи покарання; - впровадження етичного кодексу внутрішньої взаємодії
(ненасильницька комунікація, культура зворотного зв’язку); - призначення координатора з психічного добробуту персоналу;
- створення умов для неформальної підтримки (наприклад, «кімната
відновлення», «тиха зона» в закладі).
3) Навчальних заходів:
- проведення тренінгів для персоналу з психогігієни, самодопомоги,
розпізнавання симптомів вигоряння, депресії, тривожних розладів, ПТСР; - ознайомлення колективу з основами когнітивно-поведінкової
саморегуляції, техніками усвідомленості (mindfulness), ACT; - підтримка участі у сертифікованих програмах підвищення
кваліфікації щодо стресостійкості та емоційної гігієни.
4) Психосоціальної підтримки:
- організація регулярних супервізій, інтервізій та груп емоційного
розвантаження на рівні відділень; - забезпечення доступу до конфіденційної психологічної підтримки (у тому числі онлайн-форматів);
- створення постійно діючих каналів внутрішнього зворотного зв’язку, через які працівники можуть повідомляти про емоційне виснаження, запитувати підтримку або ініціювати профілактичні заходи.
Тож тепер медики, які борються за покращення умов праці на своєму робочому місці, можуть апелювати до даного наказу МОЗ, підкреслюючи, що, відповідно до рекомендацій, вони мають право на “оптимізацію графіків роботи та чергувань із обов’язковими перервами на відновлення”, “конфіденційну психологічну підтримку”, а також “ненасильницьку комунікацію та культуру зворотного зв’язку” замість мобінгу, який часто є відповіддю на вимоги медиків дотримуватися їхніх прав.
Водночас МедРух наголошує, що головним методом у боротьбі з вигорання медсестер буде зменшення навантаження та впровадження чітких норм, відповідне суттєве розширення штату, а також гідні зарплати, які стануть стимулом для повернення медсестер у професію.