В Україні кількість медиків, які працюють з ментальним здоровʼям, нижча загальноєвропейської.
Про це свідчать дані звіту Всесвітньої організації охорони здоровʼя за 2024 рік.
Хоча Україна та ЄС мають однакову щільність лікарів, їх кількість в Україні дуже низька за деякими ключовими спеціальностями, наприклад, пов’язаними з травматологією, епідеміологією та психічним здоров’ям, — йдеться у звіті.
На фоні триваючої російської агресії та значної кількості військових та цивільних, які потребують психологічної підтримки, ця тенденція викликає особливу тривогу.
Медики з різних регіонів України розповіли Медичному Руху про те, що відбувається у психіатричних закладах.
За словами медика зі столиці, у їхній лікарні питання нестачі персоналу стоїть настільки гостро, що до чергувань доводиться залучати самих пацієнтів.
Їм дають пару сотень на сигарети, на чаї, і вони чергують у “гострому” відділенні, — каже медик.
За його словами, у таких відділеннях має бути щонайменше два чоловіки-санітари, оскільки хворі можуть покалічити себе чи оточуючих. Бували навіть випадки, коли персонал отримував інвалідність через напади. Однак наразі на 60 хворих лишається лише одна медсестра і санітарка.
При цьому, за його словами, кількість госпіталізацій зросла на 30-40%. Замість залучення додаткового персоналу навпаки звільняють лікарів з поліклініки, що працювала при лікарні. А кількість середнього і молодшого медперсоналу зменшується, бо люди звільняються, а шукати нових на їхнє місце адміністрація відмовляється.
Також, за його словами, є проблеми з ліками.
Останні пів року катастрофічно не вистачає. До цього була гуманітарка, зараз її вже нема. З загальними ліками важко, зі спеціалізованими тим більше. На щастя, у нас є запаси, зараз їх використовуємо, — каже медик.
Про схожу ситуацію розповіла медсестра з іншої психіатричної лікарні на Київщині. За її словами, заклад переважно надає лікування військовим.
Препаратів обмаль, їжа жахлива. “Виїжджаємо” на волонтерах, — зазначає медсестра.
За її словами, військові мають нестабільний емоційний стан, абсолютна більшість страждає на безсоння.
Хлопці вночі ходять, чаї “ганяють”, хто “Мівіну” запарює, бо вони звикли там до неї. Хто сяде тобі на посту розказувати свої бойові історії.
За її словами, значною проблемою є те, що за правилами НСЗУ психіатричні лікарні мають займатись виключно ментальним здоров’ям. Однак військові після контузій мають неврологічні проблеми, які супроводжуються головними болями, порушенням координації, мовлення. Це підсилює ментальні проблеми. Однак офіційно лікарня не має право призначати лікування поза своїм профілем.
Також гостро стоїть питання кваліфікації лікарів — через нестачу психіатрів психологи масово перевчаються на цю професію всього за декілька місяців. І зрештою не мають достатнього досвіду лікування гострих станів. Тож, за її словами, військові перебувають в закладі середньому 21 день і виходять недолікованими. Наявними препаратами, за її словами, їм вдається тільки нормалізувати сон і зняти особливо гострі стани. Однак подальше лікування має бути довготривалим. І воно не покривається НСЗУ.
Проблемою також є те, що вони знаходяться по 8 людей в палатах, що є незручним, люди можуть один-одного провокувати. Натомість військові хочуть тиші та спокою.
Персоналу, за словами медсестри, достатньо.
Але нас лякають, що взимку не будуть платить. Тому люди потроху звільняються, — зазначає медсестра.
За її словами, подібна невизначеність та ставлення адміністрації, яка проявляє неповагу до персоналу та на будь-які питання щодо умов праці радить звільнятись, знеохочує працювати.
Люблю хлопців, вони мені як сини. Але така неповага, що хочеться плакать, – каже медсестра.
Проблеми щодо якості їжі і загалом умов перебування для військових в психіатричних лікарнях стала відома завдяки бойовому медику Петру Коноплі, який потрапив в один з таких закладів в Одесі.
За словами медсестри з цієї лікарні, після розголосу відбулись певні зміни. Принаймні щодо меню.
Тепер набагато краще — вартість харчування зросла, — зазначає вона.
За її словами, пліснява та занедбаність в лікарні, про які говорив бойовий медик, пов’язана з тим, що в рамках медреформи в лікарні були скорочення. І цей корпус закрили. Однак через повномасштабне вторгнення потреба в ньому знову виникла і наразі умови намагаються покращити.
Проте, за її словами, проблеми з браком ліків та нестачею персоналу стоїть дуже гостро. Наприклад, як і в попередній лікарні передбачене тільки психіатричне лікування з вузьким набором препаратів, оплачених НСЗУ. Лікування неврологічних захворювань, які, як зазначалось, має кожен військовий після контузії, проходить вже коштом пацієнтів. І ці препарати досить дорогі.
Також катастрофічно не вистачає персоналу.
Коли 80 хворих на одну медсестру та одну санітарку, то божеволіємо вже ми, — каже медсестра.
За її словами, з кожним пацієнтом треба поспілкуватись, зрозуміти його стан, попередити агресивну поведінку. Також на медсестру лягає відповідальність за психотропні препарати. Однак зарплата у подібних тяжких відділеннях і у звичайних є однаковою, тож це знеохочує медсестер йти в психіатрію, особливо молодь.
І це, за її словами, є однією з головних загроз.
Необхідно стимулювати персонал, заохочувати молодь працювати в психіатрії. Після війни вона буде дуже потрібною. І по справжньому якісна реабілітація має бути довготривалою, — каже медсестра.