12 травня до Дня медсестри активістки Медичного Руху “Будь як Ми” презентували результати дослідження “Одна за трьох: як працюють українські медсестри” та озвучили історії медиків, які працюють у лікарнях на лінії фронту, в психіатрії, на швидкій допомозі та в шкільній освіті.
Учасниці заходу наголосили, що і Всесвітня організація охорони здоров’я, і Міністерство охорони здоровʼя України зазначають, що в країні різко скорочуються кількість медсестер.
З розрахунку на душу населення в Україні зараз медсестер вдвічі менша ніж в середньому в Європейському Союзі. Це очевидно викликає ризики щодо якості медичної допомоги й взагалі щодо функціонування системи охорони здоров’я, — підкреслює одна з авторок дослідження Олена Ткаліч.
Ключовою причиною виходу медсестер з професії, за словами учасниць, є те, що у 2016-2020 роках в Україні відбулась дерегуляція медсестринського догляду, завдяки чому лікарні отримали можливість різко скорочувати штат середнього і молодшого медичного персоналу та створювати умови, коли решта персоналу працює більш інтенсивно без суттєвих доплат.
Під час дослідження мене вразила наскільки часто там проскакували такі слова чи фрази, як “нам постійно потрібно встигнути добігти”, “ми постійно розриваємося між різними обов’язками”, “ми фізично не встигаємо виконати всю ту роботу, яка від нас очікується і від якої дуже часто залежить життя і здоров’я людей про яких з якими ми працюємо”, — наголошує ще одна авторка дослідження Оксана Дутчак.
Такі умови праці без гідної винагороди призвело до швидкого виходу медсестер з професії. Тенденцію також посилила російська агресія, ускладнивши ситуацію з навантаженням на медсестер у хірургії та психіатрії. В останній, за словами співавторки дослідження Наталії Ломоносової, медсестри часто виконують фізично важку роботу, бо пацієнти часто не можуть самостійно пересуватись, а також нарікають на ризики щодо власної безпеки, оскільки охорона в лікарнях чи “червона” кнопка часто відсутні.
Через брак персоналу знову ж таки нерідко є ситуація, коли медсестра перебуває в відділенні, особливо вночі, і буквально сам на сам зі значною кількістю пацієнтів, і супроводжує їх лише знову ж таки молодша медична працівниця, — каже дослідниця.
Це також підтвердила медсестра психологічного відділення Лариса Матрашак.
Минулого року на зміну в нашій лікарні припадало 80 пацієнтів на одну медсестру та санітарку. Хоча зараз на зміні дві медсестри, навантаження залишається надмірним, — підкреслила вона, також зазначивши, що зарплата за таку роботу складає близько 10 тис. грн “на руки”, тож знайти персонал вкрай важко.
Співавторка дослідження Оксана Дутчак своєю чергою наголосила, що через невисокі зарплати, попри інтенсивне навантаження, медсестрам також доводиться шукати підробіток, займатись городами чи в інший спосіб намагатись прогодувати свою сім’ю.
Це величезне навантаження і хронічний брак відпочинку витікає у фізичне і емоційне виснаження. В одному інтерв’ю що людина говорила, що після того, як вона завершує свою роботу, в неї відчуття коли вона приходить додому, що по ній “проїхався асфальтний куток”, — зазначає дослідниця.
Відомом, що минулого року МОЗ почало розробляти нові норми навантаження на медиків. Втім, це відбувається непублічно і чи є прогрес — невідомо. За словами голови МедРуху “Будь я Ми” Оксани Слободяни, медсестри активно запрошували представників влади до обговорення, однак ті не відгукнулись.
Але ми вже п’ять років існуємо, ми розвиваємось, ми набираємо сили, ми не втрачаємо надії. І, повірте, ми пережили не одну владу, й будемо далі працювати, аби медсестринство могло вийти на європейський рівень, — каже Оксана Слободяна.
Тож вона підкреслила, що добиватися змін, які б полегшили роботу медсестрам, вони планують шляхом створення незалежних профспілок.
Медсестра з міста Ніжин Ольга Лисивець розповіла про те, як їм з колегами вдалось створити таку профспілку, яка “зацікавлена в розвитку нашого медичного закладу і вбачає, що в ньому немає місця корупції, мобінгу і має бути створена така комфортна атмосфера в колективі”.
Своєю чергою медсестра з прифронтового міста на Сумщині Ганна Жадан зазначила, що попри норму, відповідно до якої медики на прифронтових територіях мають отримувати 15,500 грн у їхній лікарні зарплати є меншими.
В нічну зміну після 18:00 залишається одна медсестра і санітарочка на два поверхи, а кількість дітей може бути від 7 до 18. Зазвичай атаки безпілотниками або ракетами починається вночі, медсестра і санітарочка повинні евакуювати дітей з двох поверхів, їх необхідно розбудити, зібрати, спустити в укриття. Дітки можуть плакати, не хотіти йти, не всі діти в стаціонарі знаходяться з батьками. А часу на евакуацію дуже мало, тому що ми знаходимося за 40 км від державного кордону, — каже медсестра.
При цьому, за її словами, у 2022-2023 роках, попри такі важкі умови, відбувалась постійна затримка зарплати. Проте завдяки створеній незалежної профспілки цю проблему вдалося вирішити.
Спочатку нас було сім осіб, наразі 33. Є як лікарі, медсестри і санітарочки. Нам постійно затримували зарплату. З завдяки нашим діям зараз ми отримаємо її вчасно. Крім того, в січні 2024 року нам всім видали розрахункові листи з нарахуванням у вигляді мінімальної зарплати на суму у 7100. Завдяки нашому швидкому реагуванню зверненню до адміністрації лікарні, місцевої влади, мера міста нашу зарплату було перераховано до суми в середньому 12,500 грн, — каже медсестра.
Своєю чергою медсестра “швидкої допомоги” з прифронтової Запорізької області Олена Стешенко наголосила, що ця робота є фізично важкою, оскільки часто треба переносити людей на ношах, та дуже небезпечною, бо медики ніколи не знають, що їх очікує під час виклику. При цьому водії й санітарки отримують мінімальну зарплату, а медсестри не набагато вищу.
Хотіла б зауважити саме проблеми екстренки, які є на Запоріжжі. Це прифронтове місто, яке постійно страждає від обстрілів ворожих. До повномасштабного вторгнення нараховувалося 158 бригад, зараз виставляють 34-36 бригади, 80% бригад лишилося на окупованій території. З кадрами критична ситуація. Щоб перекрити недостача кадрів в місто часто перебазовують сільські бригади. Але це не є вирішенням проблеми, бо збільшується навантаження, збільшується доїзди до пацієнтів, збільшується час, витрачений на виклик. Люди тікають не скільки від війни і обстрілів, скільки від жахливих умов і малої заробітної плати, — наголошує медсестра.
Своєю чергою колишня рентген-лаборантка Антоніна Шацило нагадала медсестрам про важливість слідкувати за тим, аби медзаклад гарантував безпечні умови праці медикам.
Потрібно берегти себе і не нехтувати індивідуальним захистом, обов’язково перевіряти чи відбуваються у медичному закладі дозиметрія, яка повинна кожні три місяці перевіряти індивідуальну навантаження лаборанта. Потрібно слідкувати, щоб медичний заклад проводив атестацію робочих місць кожні п’ять років, тому що від цього залежить пільги зокрема вихід пільговий на пенсію, — наголошує вона.
Під час круглого сталу учасниці також звернули увагу на питання психологічного стану медсестер. Модераторка заходу Юлія Ліпіч, яка також проводила інтерв’ю для дослідження, зазначила, що “було опитано 48 медсестер і практично кожна із них сказала, що вона на роботі відчуває вигорання, вона не отримує належної психологічної підтримки, рідко в якій лікарні є професійний психолог, до якого можна звернутися”.
Своєю чергою медсестра з Хмельниччини та учасниця дослідження Руслана Мазуренок, нагадала, що професія медсестри “вимагає постійного психоемоційного навантаження, морального напруження”.
Відсутнім доступом до такої професійної допомоги вигорання не є проблемою окремого працівника, воно також впливає не тільки на самих медсестер, а також на пацієнтів, на медичну установу та взагалі на галузь в цілому, адже наслідком вигорання є погіршення якості догляду за пацієнтами, часті помилки та масові звільнення досвідчених кадрів, — підкреслила вона.
Ще однією темою круглого столу стало положення освітніх медсестер, які переважно отримують зарплату, близьку до мінімальної. За словами шкільної медсестри Тетяни Гнатів, через свій специфічний статус не можуть адресувати свої вимоги Міністерству охорони здоров’я чи Міністерству освіти.
Юристка МедРуху Роксолана Лемик надала правовий огляд того, на які норми варто спиратись медсестрам при захисті своїх прав.
У підсумку голова МедРуху Оксана Слободяна зазначила, що медсестри ініціюють петицію, у якій будуть вимагати забезпечити базову заробітну плату медичних працівників усіх ланок не нижче мінімальних гарантій, з щорічною індексацією відповідно до рівня інфляції, щоб зарплата становила не менше 80% середньої по країні (17708 грн у 2025 році) та ряду інших покращень.