Медичний Рух “Будь як ми” до Дня медика провів пресконференцію, аби заявити про реальну ситуацію в українській медичній системі.
До слова були запрошені медики та активістки, які зіштовхнулися з порушенням прав, однак готові боротися проти несправедливості.
Голова Ради МедРуху Оксана Слободяна зазначила, що одним з найгостріших питань наразі є скорочення середнього медичного персоналу — як через необдуману оптимізацію медзакладів, так і через надвисоке навантаження та “вигорання” медсестер.
В лікарнях Німеччини на одну медсестру припадає максимум 10 хворих. В нас в Україні це може сягати до 40 і більше, — зазначила вона.
За її словами, однією з головних причин надексплуатації медсестер є скасування норм навантаження. Цього року МедРух провів дослідження “Одна за трьох”, де на основі десятків інтерв’ю з медсестрами показано, до яких наслідків це призводить.
Наразі МОЗ взяло на себе зобов’язання розробити нові норми, однак процес є непрозорим і на всі спроби дізнатися результати напрацювань МедРух отримав від міністерства лише відписки.
Також однією з найбільших тем залишається проблема низьких заробітних плат медичних працівників. Незважаючи на ключову роль, яку відіграють лікарі, медсестри та молодший персонал у забезпеченні здоров’я нації, їхня праця недооцінюється в економічному плані. Багато медиків змушені працювати понаднормово або шукати додаткову роботу, щоб забезпечити хоча б базові потреби своїх родин. Таке фінансове становище негативно впливає не лише на працівників, але й на якість медичної допомоги. Коли зарплата медичного працівника мізерна, складно говорити про високий рівень сервісу чи оновлення знань, — зазначає Оксана Слободяна.
Вона також підкреслила питання безпеки на робочому місці, особливо для медиків на прифронтових територіях. Значна частина з них не отримує обіцяні “прифронтові” доплати.
Крім цього, медики, які працюють під постійними обстрілами, ризикуючи власним життям, повинні терпіти знущання та зловживання з боку адміністрації. Членкиня ради нашої громадської організації Ольга Турочка, дитяча хірургиня у Шосткінській лікарні на Сумщині, яка через важку ситуацію у рідному місті не змогла залишити своїх маленьких пацієнтів, описує роботу в цьому медичному закладі як таку, де не дотримуються гарантій щодо мінімальних зарплат на прифронтових територіях, неукомплектовані штатні посади лікарів, середнього та молодшого медичного персоналу, не введено в експлуатацію укриття. Подумайте, 40 км від кордону з агресором, а в людей немає укриття в лікарні! В разі аварійного вимкнення світла не забезпечено безперебійне енергопостачання в лікарні. Не введено в експлуатацію педіатричне відділення. Тож впродовж двох років пацієнти з соматичними та інфекційними захворюваннями знаходяться на лікуванні в одному відділенні. Але медичні працівники педіатричного відділення, працюючи в однакових умовах з працівниками інфекційного, не отримують доплату 15% за шкідливість. 15% – це є абсолютні копійки, але медикам навіть цього не доплачують, — каже Оксана Слободяна.
Вона також наводить слова активістки МедРуху Олени Стешенко, яка працює на “швидкій допомозі” в Запорізькій області. Там змінили модель роботи бригад і замість звичайних трьох-чотирьох медиків в кареті швидкої лишаються лише водій та парамедик — колишня медсестра чи фельдшер, які пройшли перенавчання. Однак у випадку Олени перенавчання тривало лише декілька місяців, тож ситуація для пацієнтів є відверто небезпечною.
Також в ході конференції медики зазначили, що досі невирішене питання освітніх медсестер та медсестер соціальної сфери, зарплата яких значно менша ніж у медиків, які підпорядковані МОЗ.
Своєю чергою лікарка Олена Голубенко, яка 30 років працювала у госпіталі МВС, розповіла про мобінг у своєму медичному закладі. Після приходу нового очільника звільнилось 150 медичних працівників, не витримавши тиск.
Можна було б сказати, що звільнили якихось ледарів чи нездар. Але ці фахівці, які пропрацювали дуже значний час в госпіталі й зараз успішно працюють в інших установах. Тільки госпіталю вони були не потрібні, — каже Олена Голубенко.
За її словами, те, що відбувалось в госпіталі, підпадає під поняття мобінг — системне приниження та знецінення праці. Застосовували його до працівників, нелояльних до нового керівника. Тож тепер там працює багато молодих лікарів.
Здавалося б, це чудово. Але зараз в госпіталі склалася ситуація, коли лікарів без категорій більше, ніж тих, хто отримав категорії. Колеги розуміють що це таке. Це серйозна ситуація. Через 5-10 років і ці молоді лікарі стануть досвідченими, вони стануть лікарями з великої літери. Але 10 років — хіба не завелика ціна для амбіцій нашого керівництва, та ще й під час війни, — зазначає вона.
Хоча судова практика щодо мобінгу, з її словами, поки є несприятливою, Олена готова і надалі публічно заявляти про проблему.
Своєю чергою адвокатка та юристка МудРуху Роксолана Лемик наголосила, що наразі побільшало випадків зловживань з боку роботодавців в межах неналежного тлумачення положень про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану. Передусім щодо оплати праці.
Момент, на який завжди рухівці звертають увагу — заробітна плата має визначатися не шляхом надбавок, які за рішенням керівництва можуть додаватися чи відніматися. Це має бути фіксований мінімальний розмір заробітної плати, який би не мав залежати від волі керівництва. Тим не менше, ці надбавки визначаються постановою Кабміну №28 від 13.01.2023. В загальних умовах це 20 000 грн для лікарів і відповідно 13 500 грн для сестер медичних чи братів медичних. Якщо такі працівники працюють на території активних бойових дій, то розміри мають становити відповідно 28000 грн і 18000 грн відповідно. А для молодшого медперсоналу — це 9000 грн. На території можливих бойових дій заробітна плата має бути у розмірі не нижче 23 000 грн для лікарів і відповідно 15 500 грн для медичних сестер та братів. А для молодших медперсоналу – 8000 грн. Мушу сказати, що жодне з цих положень достеменно не дотримується. Особливо це актуально серед працівників, які працюють на територіях активних бойових дій або на території можливих бойових дій, які як ніхто інший заслуговували на такі виплати. Також закон, який вводить право затримки заробітної плати, дає можливість зловживати роботодавцеві й не виплачувати заробітну плату вчасно з мотивів самого факту воєнного стану. Хочу наголосити, що сам факт воєнного стану не є причиною ні затримки, ні невиплати заробітної плати. Це є лише підстава для звільнення від відповідальності. І то, якщо дійсно буде доведено, що заробітна плата не виплачувалася вчасно саме через такі форс-мажорні обставини. І на це мають бути підтвердження, в тому числі висновками торгово-промислової палати, — наголошує адвокатка.
Вона також наголосила, що поширеними є випадки звільнень, змін істотних умов праці, відмов у щорічній відпустці під приводом воєнного стану.
Це переважно не є виправданим і в частині описаних випадків МедРуху вдалося захистити права медиків. Роксолан Лемик нагадує першочергові дії для захисту:
В першу чергу залучайте свою профспілку до захисту своїх трудових прав. А якщо ваша профспілка є бездіяльною, то створюйте профспілки на підприємстві, які будуть захищати ваші інтереси. Серед учасників руху вже багато, хто скористалися такою можливістю і активно працюють в рамках незалежної профспілки. Також варто писати скарги, заяви до Держпраці — інспекції, яка б мала слідкувати за дотриманням трудових прав і, відповідно, вимагати вказувати на порушення. Паралельно рекомендуємо звертатися до фахівців, юристів за консультаціями. В МедРусі є кілька юристів, які завжди радо допоможуть. І, звичайно, звернення до суду — це також є беззаперечним правом будь-якої особи, в тому числі й працівника, який вважає, що його право порушене. Повірте, воно того варте. Ви можете відновити ваше порушене право і отримати при цьому компенсацію не лише за середній заробіток, а в тому числі і моральне відшкодування, — наголошує юристка.
Своєю чергою Руслана Мазуренок, членкиня ради МедРуху та голова незалежної профспілки в лікарні міста Деражня на Хмельниччині, розповіла про свій досвід профспілкового активізму та боротьби за права медиків.
В нас змінився директор, який почав систематично порушувати умови колективного договору. Тому працівники вирішили, що треба об’єднатися і створити для захисту своїх прав профспілку. Майже відразу до нас звернулися лікарі, медсестри й молодші медсестри. Одному з лікарів недоплатили заробітну плату за чергування вдома. Наш директор сказав, що чергування вдома — це “ти просто сидиш і нічого не робиш, за що ж тобі платити?”. Ми порекомендували йому звернутися до Держпраці, допомогли юридично грамотно скласти це звернення, щоб вони таки приїхали й провели перевірку. Інспектори дійсно підтвердили порушення й склали протокол. Але директор сказав, що оплачувати нічого не буде. Тоді лікар вирішив звернутися в суд. Держпраці також надсилає свій протокол в суд аби було визнано, що дійсно було здійснено адміністративне порушення. І суд визнав, що правопорушення відбулося і змусили заплатити нашого директора недоплачену зарплату. Тож профспілка — це дійсно дієво. І я говорю не про якусь велику лікарню. Це невеличке містечко, і голова профспілки – це звичайна медсестра, яка просто не боїться говорити. Потрібно відстоювати свої права, звертатися в профспілки, створювати свої. Ми повинні захистити себе. Бо хто, як не ми?, – наголошує Руслана Мазуренок.
Нагадуємо, що Медичний Рух “Будь як ми” надає повну консультацію та підтримку медикам в створенні незалежних профспілок. Для цього необхідно приєднатись до МедРуху. Можна також ознайомитись з діяльністю найактивніших профспілок, яких обʼєднав МедРух.