Війна для українців, і не тільки для українців, стала дуже потужним зовнішнім стимулом, який збурив наше звичне життя, каже психолог Медичного Руху “Будь як Ніна” Ярослав Іванчишин.
З початком війни люди отримали колективну травму. Це як ті, хто стали свідками віроломності та жорсткості загарбників, як і ті, кого зачепила інформація про травмуючі події, – зазначає він.
Мільйони людей зазнали впливу війни. Хтось втратив близьких. Для багатьох людей війна зруйнувала побут, підірвала фінансову безпеку, змусила втратити контакт з оточенням. Постійна непевність, хвилювання за безпеку, конфлікти, сварки приносять неспокій. У багатьох людей загострилися захворювання. Багато з них мають психосоматичний характер.
Ізраїльські психологи запропонували модель, яка допомагає в цей непростий час. Вони запропонували метафорично життя до травмуючої події і після травмуючої події у вигляді мозку, який поламався. І ми маємо знайти ресурс, який допоможе об’єднати ці дві половинки. І перейти на другу сторону, продовжити жити далі. Основна ідея – це те, що людина продовжує жити так, як вона жила до травмуючої події. І згідно цієї модель є 6 способів реагування на виклики, – зазначає Ярослав Іванчишин.
Робота з тілом. Це фізичні вправи, прогулянки, рух. Це ті ресурси, які дають нам енергію. Тактильні відчуття. Обійми, прийняття ванни. Так ми відчуваємо своє тіло. Те, що ми є.
Робота з нашими думками, робота з усвідомленням. Це планування життя, планування діяльності. Пошук ресурсів для досягнення цих цілей. Упорядкування думок, ведення щоденника. Коли ми подразнюємо наш мозок, до нас приходить вміння усвідомлювати, аналізувати і критично мислити.
Робота з нашими емоціями. Можливість фіксувати свої емоції і розуміти, що ми відчуваємо тут і зараз. Це може бути стимулюванням емоцій – перегляд фільмів, слухання музики, читанням літератури. І тут важливо наповнювати себе позитивними емоціями.
Робота з цінностями і віруваннями. Це пошук інформації на підтвердження своїх цінностей – читання літератури, перегляд передач. Сюди ж відноситися і релігія. Якщо до війни цінності і вірування давали нам енергію, то це один з каналів, яким ми можемо користуватись і зараз.
Робота з соціальною підтримкою. Спілкування з іншими людьми, турбота про близьких. Зустрічі, участь у спільнотах. Важливо, щоб це були люди, яким ми довіряємо і почуваємось безпечно. Це дає нам відчуття власної важливості, корисності.
Робота з творчістю, можливість робити щось руками. Задіювати креативність. Зрештою, можна просто мріяти, сконцентрувавшись на майбутньому. Це дає багато енергії для життя.
Ця методика демонструє, що кожна людина знає, робота з яким каналом дозволяє їй найкраще відновити ресурси і з’єднати дві частини нашого досвіду – до та після травмуючої події, – каже психолог.
