На одному з ППБ Вільнянської підстанції ШМД Запорізької станції ЕМД та МК змінили модель роботи бригад: замість звичних трьох-чотирьох медиків залишають лише парамедика та водія.
Але, як розповідає медсестра та голова незалежної профспілки станції Олена Стешенко, така оптимізація ставить під загрозу життя пацієнтів.
Я — медична сестра. Перенавчання ще не проходила. Ми зараз виїжджаємо на виклики удвох із водієм, який пройшов триденну практику. Це вже не бригада — це пародія, — говорить вона.
За словами Олени, перенавчання медсестер та фельдшерів на парамедика передбачено на період 2025–2028 років. Але водночас працівників уже змушують працювати за новими стандартами, провівши лише коротке навчання. Вона вважає, що це небезпечно:
Нас навчали працювати в команді — під керівництвом лікаря чи фельдшера. А зараз медсестра має самостійно оцінювати стан, вводити ліки, приймати пологи. За 60 годин занять цього не навчиш.
Жінка вважає, що змушена працювати в таких умовах не лише через реорганізацію, а й через свою профспілкову активність.
Ми створили незалежну профспілку, я — її голова. І з 21 липня саме мене першою відправили працювати вдвох із водієм. Думаю, це покарання за мою позицію, — каже Олена.
Медсестра скаржиться, що державні структури не беруть на себе відповідальність за ситуацію з перенавчанням.
Я дзвонила всюди — в МОЗ, у департамент охорони здоров’я, на гарячі лінії. Всі кажуть: “Це не в нашій компетенції”. А хто тоді має відповідати за життя пацієнта?
За новими посадовими інструкціями, водій має отримувати статус медичного техніка та теж брати участь у допомозі пацієнтам. Вони проходили онлайн-навчання з теорії та мали 3 дні практичних занять. І після цього водій має, наприклад, «вміти розрізняти фізіологічні та патологічні пологи».
Водій повинен знати різні хвороби, дозування ліків і як відрізнити складні пологи. Ви серйозно? Але вони — “екстрені медичні техніки” після відеоуроків.
Вона також наголошує: швидка іноді має везти пацієнта до обласної лікарні за 70–80 кілометрів.
Найближча лікарня — за 40–50 км, але після 18:00 там немає чергового. Ми веземо хворих у Запоріжжя. І я, медсестра без сертифіката парамедика, маю рятувати людину в дорозі.
Вона не виключає, що в результаті втратить роботу, але каже — мовчати не буде:
Мені соромно визнавати: у медицині — рабство. Але я йду в бій не лише за себе, а й за пацієнтів, яким можуть просто не дати шансу на життя.
Наразі в Україні триває впровадження нової моделі екстреної медичної допомоги. Але, як зазначає Олена, впровадження відбувається без достатньої підготовки й підтримки персоналу. І може нашкодити тим, кого ця система мала б рятувати.