У місті Шостка на Сумщині незаконно звільнили лікарку Ольгу Турочку, яка була єдиним дитячим хірургом у місті та найближчих громадах. Ольга очолила профспілку “Шосткінської дитячої лікарні” після того, як там змінилось керівництво, а медики декілька місяців не отримували зарплатню. Пізніше колеги висунули її на голову міської профспілки. Однак лікарка майже одразу зіштовхнулась з тиском. Зрештою її незаконно звільнили, проте Ольга вирішила боротись. Суд поновив лікарку на роботі й тепер вона створила незалежну профспілку та планує співпрацювати з Медичним Рухом “Будь як Ніна”. Вона детально розповіла про всі обставини.
Головою профспілки нашої лікарні понад 15 років був нинішній директор Віктор Садовничий. До цього він був просто лікарем-ендокринологом, а коли колишня директорка пішла, то він став тимчасово виконувачем обов’язків (ТВО). І при цьому залишався головою профспілки. За ці роки жодного разу не було ні зборів, ні звітів, ні конференцій. А після його призначення нам три місяці не виплачували зарплату. Колектив почав думати, що робити. Адже профспілка не працює, в одній особі і голова профспілки, і ТВО. І вирішили скликати конференцію для переобрання голови. На ній несподівано люди обрали мене. Він на конференцію був запрошений, весь час підіймав руку проти, побув хвилин 15 і пішов до кабінету. А у нас ніхто не знав, як ці конференції проводять, всі розраховували, що він допоможе. Я до нього приходила, просила: “Вікторе Юрійовичу, допоможіть”. Він відповідає: “Я зайнятий”. Просила показати протокол чи інші документи, щоб знати, як це все оформити. Він сказав: “Я вам нічого не дам”.
Потім відбулися збори, ми самі зробили протокол, принесли йому. А за кілька днів він каже: “Я не бачив протокол”. Я почала спілкуватися з ним поштою, щоб були докази. Просила його передати всі справи, документи, бо нічого не було. Ні кількість осіб, ні хто у профспілці, ні звітності щодо грошей. А він мені: “Що ви від мене хочете? Я нічого вам не дам”.
Почалося протистояння, що я неправильно обрана головою, що не весь персонал був на конференції.
Я попросила обласну профспілку Сумської області допомогти розібратися. Несподівано мене висмикнули з операційної, я тільки-но вийшла. Покликали до актової зали, там приїхав представник цієї обласний профспілки й голова нашої міської Наталя Пилипенко. І почали все підводити до того, що я недійсна голова профспілки. Я їм кажу:
“У мене є протокол, що люди за мене проголосували. А те, що людина була 4 місяці на двох посадах, чого апріорі не може бути, що немає жодної документації – вас це не хвилює”.
Пізніше його з ТВО зробили директором без конкурсу. І заплющивши очі на те, що в нього немає менеджерської освіти.
Я подала до прокуратури про можливе розкрадання грошей.
Почався ще більший пресинг. Почали вигадувати щось. Я пропрацювала 15 років, і все було добре. Тут раптом усе погано стало.
На той час вони вже створили другу профспілку в нас і поставили свою людину. Санітарочки, медсестри мені казали:
“Ольга Михайлівно, але ви ж розумієте, що нам було робити, війна на вулиці, він нас викликає і каже, що якщо підете в цю профспілку все буде добре, якщо в іншій – то ви не працюватимете”.
Більшість перейшла до адміністративного.
У нас є кілька медичних закладів у місті. І роботою міської профспілки, яку очолює Наталя Пилипенко, колеги не задоволені. І тут дізнались про мою діяльність. 24 січня мені дзвонять із Центральної районної лікарні та запросили на збори. Я пішла. На цих зборах мене висунули на місце Пилипенко на голову міської профспілки. Після цього 26 січня видається наказ про моє звільнення. Я прийшла на роботу, приймала, відпрацювала і викликає мене на початку третього відділ кадрів викликає і каже: “Ось наказ про ваше звільнення”. Я говорю: “Так, а за що?”. Мені відповідають: “Читайте чи вам прочитати”. Я говорю: “Ні, я сама почитаю”.
Я подала до суду на незаконне звільнення.
12 травня мене поновили на роботі. Але подали апеляцію – в останній день після обіду.
Весь час протягом моєї боротьби Вʼячеслав Павленко, адвокат мого директора та друг голови міської профспілки Пилипенко, мені дзвонив і казав:
“Ти розумієш, що ти містом прославилася як істеричка. Ти ніде собі не знайдеш роботи, тебе викидатимуть”.
І справді, начальник департаменту із Сум, до якого я звернулася за допомогою, запропонував мені переїхати. Він каже: “Не знаю, чим ви дорогу перейшли адміністрації, але бачити вас не хочуть”. Я говорю: “Це не вихід. У мене тут насіння, діти”.
Правд у нас у Шостці це викликало такий резонанс. Павленко виклав статтю, де оббрехав мене. А люди навпаки жодного поганого коментаря не залишили, всі за мене заступилися. Батьки пропонували писати петицію. Такий резонанс вийшов, що не на мене, а навпаки на них все місто ополчись.
Я єдиний дитячий лікар-хірург на всю Шостку та ОТГ.
Суддя теж питав: “Було таке, що ви десь ходите, а пацієнти сидять”. Я говорю що ні. “А було таке, що пацієнти скаржаться”. Кажу, ні. “А було таке, що ви не надавали допомогу?” Ні. Директори теж запитують: “Були скарги”. Він каже ні. “Так за що ви її звільняєте?” Він відповідає: “Вона показувала поганий приклад?” Суддя питає: “У вас є хтось на цю посаду?” Він каже ні. “А зараз дітям хтось допомагає?” Він каже ні. “А вам не здається що було недоречно звільняти єдиного хірурга?” А він: “Я вам кажу – вона показувала поганий приклад”.
Я вже готувала документи на незалежну профспілку до свого звільнення. Але ще з рахунками та іншим хотіла розібратися. Подала до прокуратури, і тут мене вигнали. Я зареєструвала незалежну профспілку і хочу співпрацювати з “Будь як Ніна”. Людей, які не перейшли до жовтої профспілки, близько 30. Зараз нас приєднують до Центральної районної лікарні. Дівчат скорочуватимуть, і звісно насамперед моїх. І я вирішила зробити незалежну профспілку, щоб їх захистити.