Медичний Рух «Будь як Ми» провів у Вінниці конференцію, присвячену ризикам скорочення медичних закладі в умовах війни. Головний фокус стосувався реорганізації протитуберкульозних закладів.
За словами Оксани Слободяни, голови ради Медичного Руху “Будь як Ми”, організація продовжує боротьбу за українську медицину, медиків та пацієнтів. Вона наголосила, що в Україні суттєво не вистачає медсестер, при тому, що збільшуватися потік пацієнтів внаслідок війни та старіння населення. Тож вона критично оцінює спроби влади скорочувати мережу лікарень шляхом реорганізації.
“Я вважаю, що лікарні, які, як влада каже, не заробляють на себе чи не досить якісно надають лікування, потрібно переформатовувати. Але ні в якому разі не закривати й не знищувати, тим самим втрачаючи кваліфікаційний медперсонал”, — наголосила Оксана Слободяна.
Своєю чергою медсестра Ірина Слатвицька, яка з колегами понад два роки опирається реорганізації Запорізького регіонального фтизіопульмонологічного клінічного лікувально-діагностичного центру, наголосила, що з жовтня їхній заклад приєднують до психоневрологічного диспансеру.
Це значно обмежить можливості закладу, який наразі за рік виконує 150-200 різноманітних оперативних втручань пацієнтам, хворим на важкі форми туберкульозу. З початку повномасштабного вторгнення він став єдиний відділенням південно-східного регіону, де хворі на туберкульоз можуть отримати хірургічне лікування.
“Для проведення оперативних втручань у туберкульоз необхідний не просто кваліфікований персонал з досвідом, а саме такий, який знає особливості хірургічного втручання на грудній клітці при туберкульозі, інакше можна наробити лиха”, — підкреслює Ірина Слатвицька.
Вона підкреслює, що наразі кадровий потенціал їхнього диспансеру забезпечений майже повністю.
“У нас є шість медичних сестер та анестезистів, 4 хірургічний сестри, в нас є площа, де ми можемо розвернути додатковий ліжкофонд. Однак є великі ризики при ліквідації, передусім — це втрата кадрів. І потім дуже важко знайти людей, які вміють, і не бояться, і хочуть лікувати туберкульоз”, — наголошує медик.
За її словами, через втрату цього кадрового потенціалу в ході реорганізації зростає ризики поширення туберкульозу як серед цивільних, так і серед військових, що буде впливати на обороноздатність держави.
Своєю чергою інша співробітниця Запорізького фтизіопульмонологічного центру Ірина Боронило підкреслила, що законодавство передбачає, що в умовах воєнного стану не має проводитись реорганізація мережі медзакладів в прифронтових та окупованих територій. Однак очільники Запоріжжя цю норму ігнорують. Окрім цього, існує спеціальний закон про протитуберкульозну службу, тож навіть в умовах обʼєднання, інші медзаклади мали приєднувати до їхнього центру, а не навпаки.
Пріоритетність збереження саме фтизіопульмонологічних закладів пов’язана з тим, що туберкульоз, на відмінку від багатьох інших інфекційних захворювань, є підступною хворобою, яка дуже швидко виробляє резистентність до ліків.
“Що найстрашніше в тому туберкульозі, з яким ми будемо стикатись після війни? Він буде стійкий до антибіотиків. Це страшно, коли у людини, яка заразилась, у дитини, у дорослого, у людини похилого віку немає шансів, бо, на жаль дуже важко підібрати лікування”, – наголошує медик.
Своєю чергою юристка Медичного Руху “Будь як ми” Роксолана Лемик нагадала, що стаття 49 Конституція Україні вказує, що охорону здоровʼя гарантує держава.
“Але з такою ліквідацією моє, ваше, здоровʼя будь-кого вже ставиться під сумнів, тому що держава фактично такими діями ставить під сумнів наскільки буде дотримана ця ж стаття 49”, – наголошує юристка.
Вона також підкреслила, що Конституція забороняє скорочення існуючої мережі закладів охорони здоров’я.
“Окрім цього, відповідно до Основи законодавства України про охорону здоров’я, органи державної влади місцевого самоврядування сприяють розвитку, прошу звернути увагу, розвитку, а не ліквідації закладів охорони здоров’я всіх форм власності”, – наголошує Роксолана Лемик.
За її словами, в умовах кадрового дефіциту та відсутності серед молоді бажаючих вчитись на медиків, скорочення лікарень додатково знеохочує працювати в галузі медицини й створює значні ризики для держави.
