8 вересня на офіційному сайті МОЗ з’явився законопроєкт «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я». Активістки та активісти “Будь як Ніна” надали щодо нього свою критику.
Ознайомившись з документом, керуючись можливістю взяти участь у громадських обговореннях, хочемо надати свої зауваження та виказати своє обурення як документом в цілому, так і окремими його положеннями. Вважаємо, що у тому вигляді, в якому цей Законопроєкт винесено на обговорення – його не можна приймати та подавати для проходження подальшої процедури затвердження, оскільки:
- Професійне самоврядування медичних та фармацевтичних професій (надалі – ПСМФ) є незалежним від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб (ст.3 Законопроекту). Організаціями професійного самоврядування медичних та фармацевтичних професій є Палати, які утворюються з представників медичних та фармацевтичних професій (ст. 4 Законопроекту). Право на здійснення медичної та фармацевтичної діяльності мають особи, які включені до Реєстру представників медичних професій та мають діюче свідоцтво про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я (ст. 5 Законопроекту). Професійний збір сплачується представником медичних та фармацевтичних професій самостійно або роботодавцем, за умови, якщо це передбачено колективним договором або контрактом представника медичних та фармацевтичних професій (ст. 7 Законопроекту). Таким чином, медик/фармацевт фактично змушений вступити до ПСМФ (діяльність якого фактично прирівнюється до діяльності державного органу), яке фактично вирішує надавати право на професійну діяльність тій чи іншій особі чи ні та сплачувати обов’язкові платежі у вигляді професійного збору на утримання ПСМФ. Вважаємо, що обов’язкове членство медичних працівників в органах ПСМФ суперечить ч. 4 ст. 36 Конституції України, оскільки примушує професійну спільноту до вступу до об’єднання громадян.
- Законопроект закріплює за органами ПСМФ безпрецедентний об’єм повноважень і контролю над професійною спільнотою, що передбачає значні корупційні ризики.
Зокрема, серед таких повноважень:
• Надавати права на здійснення медичної/фармацевтичної діяльності (ст. 5 Законопроекту);
• Забороняти представникам відповідних професійних спільнот здійснювати медичну/фармацевтичну діяльність, призупиняти/припиняти дію їх свідоцтв (ст. 6 Законопроекту);
• Визначати вимоги до обсягів щорічної участі представників медичних професій у програмах безперервного професійного розвитку (п. 3 ст. 10 Законопроекту
• Визначати вимоги стандартів та критеріїв визнання до організаторів безперервного професійного розвитку (п. 4 ст. 10 Законопроекту);
• Розробляти методичні та рекомендаційні матеріали (п. 5. ч. 1 ст. 12 Законопроекту);
• Погоджувати стандарти у сфері охорони здоров’я (п. 6. ч. 1 ст. 12 Законопроекту)
• Встановлювати критерії якості, своєчасності та повноти надання медичної допомоги представниками медичних та фармацевтичних професій (п. 3. ч. 1 ст. 12 Законопроекту).
- Передбачено створення органу притягнення до відповідальності, що суперечить загальному порядку та принципам притягнення до відповідальності, встановленим чинним законодавством України, що наділяє такі комісії функціями судової гілки влади, що не є припустимим та суперечить Конституції України. Так звана «Етична комісія», що в попередньому варіанті законопроекту мала назву «Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія» розглядає скарги щодо порушення представником медичних професій Кодексу етики представників медичних професій Палати, порушення рішень органів професійного самоврядування, стандартів у сфері охорони здоров’я (п. 1 ч. 4. ст. 20 Законопроекту), приймає рішення щодо притягнення або не притягнення представника медичних професій до професійної дисциплінарної відповідальності (п. 2 ч. 4 ст. 20 Законопроекту), а процедуру оскарження важко назвати «прозорою», оскільки перший та другий рівень оскарження зосереджений всередині системи ПСМФ (ст. 29 Законопроекту). Не передбачено також і чіткий порядок вирішення таких спорів, право відводу членів Етичної комісії, які можуть бути упередженими при прийнятті рішень, тощо.
- Більшість важливих питань винесено на «статутне» врегулювання, а тим часом особливі вимоги до таких статутів – відсутні, механізм їх затвердження – не містить конкретики, що дає багато можливостей до зловживання законом. Так, згідно з ч. 1 ст. 14 Законопроекту, Загальні збори представників медичних професій є вищим керівним органом Палати. Порядок прийняття рішення про скликання Конференції медичних професій, регламент її роботи та формування порядку денного визначаються Статутами Палат (ч. 2 ст. 14 Законопроекту).
- Не передбачено прозорого механізму обрання керівних органів професійного самоврядування медичних професій, передбачається їх обрання загальними зборами порядок проведення яких також досить нечіткий та містить багато можливостей для зловживання законом з метою впровадження приватних інтересів окремих груп осіб. Так, відповідно до ч. 5 ст. 14 Законопроекту представникам медичних професій повинна бути забезпечена можливість брати участь у Загальних зборах дистанційно, зокрема приймати участь у голосуванні дотриманням положень Закону України «Про електронні довірчі послуги», що реалізувати вкрай складно, бо як мінімум не зрозуміло, хто має забезпечити таку можливість, чиїм коштом, тощо. Адже закон стосується також і медичних закладів державної та комунальної власності.
- Відсутність вичерпного чіткого переліку джерел фінансування призводить до наявності додаткових корупційних ризиків. Так, законопроектом передбачені такі джерела надходжень:
– кошти, отримані в результаті сплати професійного збору (п. 2 ст. 8 Законопроекту);
– добровільні цільові внески (ч. 4 ст. 7 Законопроекту);
– інші джерела фінансування (ч. 4 ст. 7 Законопроекту).
- Перелік цілей, на які витрачаються кошти, які знаходяться у розпорядженні ПСМФ не містить нічого, що б стосувалося прямого захисту прав та законних інтересів власне професійної спільноти. Так, згідно Законопроекту, кошти витрачаються:
• на утримання Реєстру представників медичних професій (ст.9 Законопроекту);
• на міжнародне представництво (п.6 ст.11, п.8 ст.12, п.3 ст.17 Законопроекту, тощо);
• на заробітну плату керівника та працівників апарату Палат (ч. 2 ст. 18 Законопроекту);
• на винагороду Голові Вищої Ради Палати, членам Вищої наукової Ради Палати, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати та Ревізійної комісії Палати (ч. 4 ст. 13 Законопроекту) тощо.
- Представники медичних та фармацевтичних професій мають право звернутися до органів Палати медичних та фармацевтичних професій, до якої вони входять, з електронними петиціями через офіційний веб-сайт Палати (ст. 15 Законопроекту). Але при цьому, розгляд таких петицій є обов’язковим, якщо за нього висловиться більше 30% членів Палат. Такий порядок унеможливлює реалізацію права медичної та фармацевтичної спільноти гарантовано отримати відповідь на свої звернення щодо питань, які є на їх думку важливими та створює можливість для саботування їх вирішення.
В цілому, на нашу думку Законопроєкт пригнічує становище медичних та фармацевтичних працівників, не захищаючи жодним чином їх інтересів. Вважаємо недопустимим ухвалювати закони про запровадження самоврядування у медичній та фармацевтичній професійних спільнотах, якщо таке самоврядування не захищає інтереси такої спільноти, але натомість захищає інтереси інших учасників процесу надання медичної, фармацевтичної допомоги та послуг.
04 жовтня 2022 року
Слободяна Оксана Зіновіївна
Бондар Ніна Анатоліївна
Демчук Яна Францівна
Чуприна Олексій Володимирович